Не гаслами, не красивими словами, але реальними справами наближаємо Україну до Європи. Юрій Мірошниченко

- Юрію Романовичу, після певної паузи, викликаної тим, що готувався пакет законів по всіх напрямках діяльності, від зовнішньої до внутрішньої політики, зараз усі законопроекти надійшли до Парламенту і депутати їх розглядають. Я хочу виокремити з цього те, що стосується місцевого самоврядування та закону про референдум. Давайте почнемо з закону про референдум. До старого було багато претензій, тому що він фактично був ще радянський, там були закладені норми, які визначали, що протягом тижня можна було голосувати, ми десь на місцевому рівні це бачили, якось дивно виглядало. Які головні відмінності цього законопроекту і як може народ ініціювати референдум?

- Як ви знаєте, згідно з розділом третім Конституції України референдуми можуть бути як національні, всеукраїнські, так і місцеві. Референдуми по своїй суті є формою прямої демократії. Тобто, якщо, скажімо, за певних обставин відбуваються вибори до представницьких органів, таких як Верховна Рада - вищого представницького, єдиного законодавчого органу, або місцевих рад, які колегіально від імені громадян ухвалюють певні рішення, то референдуми вважаються найвищою формою демократії. За таких умов всі громадяни є співучасниками процесу ухвалення важливого для країни рішення. Але слід зауважити, що така обставина, на жаль, протягом всієї новітньої української історії не мала належної реалізації в законодавчому полі. Незважаючи на те, що незалежність ми здобули через проведення референдуму, далі цей інститут не розвивався. Чому? Існуючий закон, який регулює проведення всеукраїнських референдумів, не може бути застосований, оскільки серед іншого, в ньому передбачено діяльність суб’єктів, яких вже не існує, наприклад - президія Верховної Ради.

Віктор Янукович у своїй передвиборчій програмі обіцяв провести низку реформ: суспільних, економічних, зовнішніх; зміну внутрішніх обставин, які регулюють ту чи іншу галузь життя, задля приведення їх у відповідність до європейських стандартів. Шлях до змін Президент почав із формалізації свого політичного курсу. Йдеться про законопроект Глави держави про засади внутрішньої і зовнішньої політики. Цей проект закону містить систему координат, відносно якої в подальшому формуватимуться законодавчі ініціативи команди Президента. Тобто, ми бачимо, що влада стає більш прогнозованою для громадян, а також для усього зовнішнього світу.

З іншого боку, Віктор Янукович говорить про необхідність запровадження інститутів реальної демократії – народовладдя, і починає із законопроектів про місцеві вибори. Фактично вже завершено розробку проекту закону про місцеві вибори, підготованого командою Президента. Зараз цей законопроект знаходиться на стадії погодження в коаліції, члени якої можуть ознайомитися з текстом, а можливо і внести певні корективи. Тобто, як ви розумієте, це має бути наше колегіальне рішення, ні в якому разі не нав’язане ані членам коаліції, ані Парламенту. До завершення цієї сесії його буде розглянуто та ухвалено. Те ж саме можу сказати і про законопроект про всеукраїнські та місцеві референдуми. Верховна Рада розглянула цей законопроект у першому читанні. До речі, за словами європейських експертів даний законопроект є одним із найліберальніших серед існуючих на теренах Європи законів про референдуми. Звісно, деякі технічні моменти необхідно виправити до другого читання: це і час, протягом якого потрібно зібрати підписи, і час перевірки цих підписів, і ряд інших технічних обставин. Тим не менше, сама ідея того, що громадяни, народ України як джерело влади, основний суб’єкт, який висловлюючи свою волю, приймає ті чи інші рішення в країні, в ньому чітко віддзеркалена. Згідно з положеннями даного законопроекту будь-які питання, ініційовані громадянами України, можуть бути предметом для проведення всеукраїнського референдуму. Президент за народною ініціативою зобов’язаний оголосити такий референдум, за виключенням вичерпного переліку питань, які Конституція України забороняє виносити на референдум.

Реальні справи Глави держави Віктора Януковича і його команди наближають Україну до Європи.

- А може не потрібно робити умови проведення референдуму надто ліберальним, щоб у нас не стало як у Швейцарії, коли референдуми відбуваються кілька разів на рік, але вони звикли, у них завжди була майже пряма демократія. В деяких країнах, ви знаєте, в Німеччині, заборонені взагалі референдуми, так у них склалося?

- Чому необхідно проводити референдуми в України? Сьогодні ступінь довіри до інститутів влади надзвичайно низький, Парламент не користується довірою. Люди не довіряють судовій владі, Кабінету Міністрів, місцевій владі, прокуратурі, правоохоронним органам. Практично який державний інститут не візьмеш, люди йому не довіряють. Нам потрібно вивільнити ініціативу громадян, повернути їм віру в те, що вони впливають на процеси, які відбуваються в нашій країні. Адже навіть той шлях, який традиційно застосовується в Європі, коли громадянин на виборах від свого імені делегує право ухвалювати рішення тому чи іншому депутату, меру, політичній силі, в Україні, на жаль, не призвів до того, що громадянин відчуває залежність влади від себе. І от якраз через референдум, коли воля людини буде реалізовуватися без посередників, з одного боку - влада буде більш підконтрольною народу (у разі, якщо влада розв’язуватиме адекватно проблеми громадян, буде оголошено референдум і проблему буде вирішено). З іншого боку, я переконаний, що через застосування цього інституту ми повернемо довіру до всіх існуючих в країні інститутів влади.

- Пане Юрію, але ми можемо легко собі уявити, навіть відкинемо драматичний варіант - 51 на 49 відсотків, але 55 на 45, або навіть 60 на 40 відсотків, якщо буде от такий результат референдуму, невже це вихід із ситуації?

- Я думаю, що це вихід. Ми з вами живемо в умовах так званої «мажоритарної демократії», тобто рішення більшості завжди - вирішальне. Під час формування коаліції ті політичні сили, які мають більшість, формують виконавчу владу. Під час ухвалення рішень на рівні представницьких органів влади ( в сільській, селищній, міській, обласній, районній раді) рішення ухвалюється за згодою більшості.

Насправді ж проблема полягає не в тому, що 51 на 49 відсотків, а в тому, що люди хочуть, щоб їхня воля адекватно віддзеркалювалась. Люди бояться того, що представники, яких вони делегували у владу, обіцяючи одне на виборах, потім діятимуть зовсім по-іншому. Таким чином, повертаючи через референдум громадянину право висловити свою волю, так чи інакше брати участь у розв’язані проблем через можливість безпосередньо впливати на рішення, ми повертаємо довіру громадян до самої демократії.

Люди зневірились в наших демократичних інститутах, вони втомилися ходити на вибори, після завершення яких в країні до цього часу нічого не змінювалось. Тож, ми можемо втратити ті демократичні завоювання, які в Україні ще не зміцнилися. Щоб цього не сталося Президент вважає за необхідне надати можливість громадянам безпосередньо брати участь у розв’язанні певних питань.
Краще нехай буде проведено два референдуми впродовж року, ніж виникне та посилюватиметься апатія, зневіра, тотальний виїзд закордон на заробітки українських громадян. Я вважаю, що краще інвестувати в демократичні інститути, аніж приховувати наші проблеми «під ковдрою».

- Пане Юрію, наприклад, ми з вами однодумці у баченні вирішення важливих для суспільства питань, вирішили, що треба звернутися до народу, оскільки влада щось не вирішує або не можуть зібрати потрібну кількість голосів, скажімо, якщо це конституційний закон, немає трьохсот депутатів, більшість є, але немає трьохсот, що нам треба зробити, скільки нам треба підписів, в скількох областях зібрати, щоб Президент видав указ про проведення референдуму?

- Необхідно зібрати три мільйони підписів по всій території України в більшості областей. Немає нічого радикально нового. Новим є лише те, що створивши ініціативну групу і зібравши підписи, громадяни можуть ініціювати проведення референдуму з обговорення певних актуальних для них питань. В законопроекті сказано, що Президент зобов’язаний видати відповідний указ.

- Ющенко навіть після рішення суду не видав…

- Законопроект про референдум чітко регулює ці питання. Віктор Янукович розуміє, що мова йде певною мірою про, з одного боку, демократичний інструмент, а з іншого - незручний для влади інструмент, але він свідомо на це йде. Під час нарад, які проводить Глава держави, він постійно наголошує на тому, що нам не потрібно шукати зручний для себе формат роботи, ми маємо забезпечити, щоб ініціатива людей, в тому числі й на місцевому рівні, була вивільнена. Люди мають відчути, що вони впливають на своє майбутнє.

- Скажіть, чи буде потрібна імплементація в законодавче поле? У разі, якщо буде прийнято якесь кардинальне рішення, напевно зміни потрібно буде вносити до багатьох законопроектів…

- Звісно, з рішення, ухваленого на референдумі, може випливати необхідність імплементації або узгодження з цим рішенням багатьох законів. Але рішення, які ухвалюються на референдумі, будуть пріоритетними, і Парламент, за необхідності, регулюватиме ці питання.

Сьогодні ж головне запровадити, як кажуть, алгоритм, систему, щоб вона почала діяти, а далі ми відпрацюємо усі тонкощі: через ретельне опрацювання законодавчих ініціатив, які будуть виноситись у якості законодавчих ініціатив. Слід також додати, що можуть проводитись консультативні за своєю сутністю референдуми, які не передбачають конкретних рішень, але спонукають Верховну Раду або інші інститути держави до вирішення певного питання.

- Якщо, наприклад, результат референдуму буде суперечити міжнародним зобов’язанням України, навіть не гіпотетично… референдум щодо запровадження смертної кари, в особливих випадках, наприклад за вбивство дітей чи щось інше. Україна прийняла на себе зобов’язання відмінити смертну кару, як в такому випадку буде?

- Референдум має найвищу юридичну силу.

- Вищу, ніж міжнародні зобов’язання?

- Міжнародні зобов’язання Україна має брати, виходячи з позиції народу, почувши думку громадян. Я не думаю, що ми матимемо багато колізій, тобто суперечностей між міжнародними зобов’язаннями і результатами референдуму.

Ви сказали про смертну кару. Потенційно я припускаю, що такі референдуми можуть бути ініційовані. У контексті можливої дискусії стосовно проведення референдуму щодо запровадження смертної кари, потрібно, щоб влада в цих обставинах, займалася роз’яснювальною роботою щодо можливих для України наслідків, пов’язаних із запровадженням, скажімо, смертної кари, що є порушенням європейського стандарту, гуманного ставлення в тому числі і до ув’язнених або до тих, хто скоїв злочин. Суспільство не повинно на зло відповідати злом. Слід розуміти, що каральна система покликана виправити людину, тобто дати їй шанс виправитися і більше ніколи в житті не вдаватися до правопорушення або злочину.

- Тепер переходимо до місцевих вборів. Ми побачили за останні роки всі проблеми пропорційної системи на місцевому рівні. Але пам’ятаєте, коли була чиста «мажоритарка», теж було багато нарікань, були люди, здатні купити округ, особливо, якщо він невеликий, багато років бути депутатом у конкретному окрузі…Зараз кажуть, що потрібно повернутися або до мажоритарної системи на місцевому рівні, або до змішаної, але щось треба виправляти, щоб більше було боротьби ідей та особистостей, а не грошей.

- Ви зачепили корінь проблеми. Насправді, не варто засуджувати виборчу систему, якою б вона не була. Йдеться про політичну культуру, про існування або відсутність громадянської свідомості, відповідальності… Адже, коли ми говоримо про пропорційну систему, то громадяни, обурені відсутністю зв’язку і залежності кандидата, який обирається до органів місцевого самоврядування чи навіть до Парламенту від тих, хто їх туди делегував.

Президент окремо приділяв дуже багато уваги питанню повернення довіри людей і встановлення зв'язку між обранцем і виборцем.

З огляду на існування підтримки з боку прихильників мажоритарної та пропорційної систем, так само як і критиків, Президент України запропонував компромісний варіант задля застосування переваг як однієї, так і іншої системи. Отже, за так званої «змішаної» системи, на рівні міста, району, області половина депутатів буде обиратися за мажоритарною системою, балотуватися можуть у тому числі і незалежні кандидати, а половина обиратиметься за пропозиціями партій, які діють на певній території, тобто за списками. Що стосується виборів до сільських, селищних рад, то всі 100% будуть обиратися за мажоритарною системою. Такий варіант для України, можливо хоч і не є ідеальним, але в умовах, коли ще не сформовано самих засад відповідальної громадянської свідомості, це буде спонукати виборців, з одного боку, розуміти, що вони будуть нести відповідальність за свій вибір, а з іншого - кандидат, який братиме участь у виборах, розумітиме, що має працювати на свого виборця і має жити на тій території, до органу самоврядування якої він обирається.